ковтокслова (Лк 8:5-15)
Ісус розповідає чергову історію – цього разу про сіяча, який розкидає насіння. Здавалося б, що ще можна винести з цієї притчи? Ісус, мов сучасний блогер, пояснює, як працює Божа стратегія. Але ця притча – не про город, це не «Дачник TV». Тут усе глибше.
Отже, перше питання: хто ти в цій притчі? Сіяч, що розкидає, чи ґрунт, на який падає насіння? І фішка в тому, що ти постійно в обох ролях! Ти – і той, хто поширює слово Боже, і той, хто його приймає. І це стосується нас завжди, навіть якщо ми вже давно «в темі» і прийняли Ісуса в своє життя.
Давай почнемо з сіяча. От уяви, що ти намагаєшся пояснити людині щось важливе, але вона не слухає. Ну, знаєш, як розмовляти з кимось, хто дуже зайнятий або «не в дусі». Ось таке й сталося з сіячем, коли він кидав насіння на дорогу – це просто марна справа. Всі ми це відчували: намагаєшся достукатися до людини, а вона навіть не чує.
А іноді ти сієш серед каменів – і ніби є шанс, але все швидко зникає, як твої надії на швидку відповідь у чаті від друга. Люди слухають, але не готові щось змінити – їхній культурний бекграунд або звички блокують все, як добрий файрвол блокує різні віруси на твоєму компі.
А буває, що сієш у терни, де люди настільки зайняті життєвими проблемами і «рекомендаціями інфлюенсерів», що просто не можуть відірватися від своїх «шопінг-листів» або погоні за «лайками», аби подумати про вічне. І ти стоїш з тим насінням, а воно не проростає, бо їм важливіші їхні буденні турботи.
Але буває й таке, що насіння потрапляє на родючий ґрунт. І ось тут починається магія! Людина слухає, відкриває своє серце і починає рости духовно. Вона хоче змінитися, пізнати Бога і жити новим життям. І це те, заради чого варто продовжувати сіяти.
А що, як ти – не сіяч, а ґрунт? Навіть якщо ти вже давно віриш у Бога, це не означає, що твоє серце завжди родюче. Знаєш, життя – це не завжди суцільні лайки та позитивні коментарі. Є дні, коли твоє серце більше схоже на асфальт – жорстке, не сприйнятливе до Божих порад. Є дні, коли ти серед каменів – ніби слухаєш, але на практиці не впроваджуєш. А іноді терни життєвих проблем настільки захоплюють, що тобі не до того, аби рости духовно.
Ти – фермер свого серця. Суть у тому, що ти сам обираєш, яким ґрунтом буде твоє серце. Ти – фермер, який вирішує, чи підготоване його поле для насіння. Хочеш пожинати плоди? Тоді час взяти лопату і трохи попрацювати над своїм серцем – розрихлити, очистити від каміння і бур’янів, щоб Слово Боже могло проростати і приносити свої плоди.
ковтокслова 13.10.2024
Образ: Вінсент ван Гог “Сіяч” (1888 р., музей Ван Гога, Амстердам)
Джерело: Vyacheslav Okun SJ